Білорусь та її енергетична безпека (“Geopolitika”, Литва)

ИноСМИ

Енергетична безпека – одина з найважливіших складових концепції національної безпеки кожної держави. У випадку Білорусі вона прямо пов’язана не лише з безпекою країни, а й зі стабільності правлячого режиму – особливо зараз, коли О. Лукашенко знову втратив довіру Європи.

В сфері енергопостачання Білорусь фактично цілком залежить від Росії і якщо між країнами на цьому грунті спалахне черговий конфлікт, Мінськ не зможе розраховувати на підтримку з боку ЄС. Іншими словами, О. Лукашенкові залишається покладатися лише на власні енергетичні сили. У зв’язку з цим, він не раз заявляв, що «білоруська енергетична безпека має ґрунтуватися передусім на внутрішніх ресурсах». Це свідчить про те, що президент Білорусі не довіряє ні Брюсселю (який вимагає демократизації режиму), ні Москві (яка перетворила енергетичний шантаж на інструмент своєї зовнішньої політики).

Близько 94% білоруської енергії виробляється з використанням природного газу, а його основний постачальник – Росія. Дуже важлива для Білорусі й дешевша російська нафта, що надходить на Мозирський і Новополоцький НПЗ. Впродовж тривалого часу країна заробляла саме за рахунок експорту вироблених з цієї нафти нафтопродуктів, але нещодавно Росія поставила вимогу щоб білоруси сплачували еспортне мито.

Один із способів зміцнення енергетичної безпеки Білорусі – диверсифікація джерел енергопостачань та відкритість до світу. Другий спосіб – акцент на внутрішні енергоресурси.

За перший шлях активно виступає глава білоруського центру Mizeso Ю. Романчук. Він закликав владу не боротися за дешевий російський газ, а диверсифікувати та лібералізувати внутрішній енергетичний ринок. Однією із його пропозицій для Білорусі є її приєднання, спільно з Естонією і Латвією, до проекту будівництва нової АЕС в Литві. Однак, якщо ще рік тому такий варіант здавався можливим, то сьогодні говорити про це вже не доводиться, оскільки після президентських виборів Європа практично у всіх напрямках відмовляється від співпраці з О. Лукашенком.

Але це не означає, що білоруський режим не опікується енергетичною безпекою. Важливим кроком на цьому шляху є проект будівництва Островецької АЕС. Як зазначається на сайті МЗС Білорусі, атомну енергетику в країні необхідно розвивати виходячи із таких міркувань: обмежена кількість власних джерел енергії, необхідність їхньої диверсифікації, часткова відмова від імпорту енергоресурсів, а також можливість зменшити собівартість електроенергії та перехід до її експорту. Однак, плани з будівництва білоруської АЕС безпосередньо пов’язані з Росією і коли восени минулого року Москва вела активну інформаційну війну проти о. Лукашенка, існували підозри, що вони зірвуться. Але сьогодні країни знову дружать і серйозних перешкод для будівництва АЕС в Островецькому районі Гродненської області здається не залишилося.

В рамках проекту планується побудувати два блоки – перший до 2016 р., другий – до 2018 р., а їх загальна потужність повинна скласти близько 2,4 тис. мгВат. За словами заступника міністра енергетики Білорусі Михадюка, спорудження АЕС та кількох вугільних ТЕЦ в перспективі дозволить країні знизити залежність від природного газу як основного джерела виробництва енергії з 94% в 2008 р. до 55% в 2020 р.

Окрім цього, Білорусь прагне знайти альтернативу російській нафті. Хоча реально її поки що немає, А. Лукашенку вдалося домогтися пропагандистської перемоги, коли він домовився про імпорт «чорного золота» з Венесуели. Таким чином, він показав Москві, що його країна взмозі знайти інші джерела постачання нафти. Проте варіант з Венесуелою навряд чи допоможе Білорусії заощадити, оскільки нафта спочатку буде танкерами поставлятися в порти України і лише потім залізницею надходити до Білорусі. Інший шлях – через порти країн Балтії (минулого літа експериментальну партію венесуельської нафти для Білорусії прийняла Клайпеда), але це суттєво ситуацію не змінює.

Певна увага в Білорусі приділяється й альтернативній енергетиці. Однак, поки ще занадто рано говорити про суттєву роль альтернативних джерел енергії в білоруській економіці у порівнянні з традиційною енергетикою. У зв’язку з цим, Ю. Романчук стверджує, що альтернативна енергетика не стане комерційно привабливою в світі ще років 15-20, тому Білорусі не варто мріяти про альтернативні джерела енергії як про реальну альтернативу російському газу та нафті.

Підводячи підсумки, зазначимо, що найбільш ймовірно в найближчому майбутньому Білорусь навряд чи зможе стати енергонезалежною. Відмовившись від зближення з Європою, О. Лукашенко вкотре опинився віч-на-віч з Росією, від якої залежить не лише експорт нафти та газу в Білорусь, але й плани з будівництва Осторовецкой АЕС. Мінськ знову опинився в полоні «дружби братніх народів».

Джерело: ИноСМИ

Оригінал публікації: Geopolitika

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=689

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service