Сергій Висоцький: Чи стане Білорусь “другою Швейцарією”? (“Беларусь – наша зямля”, Білорусь)

Найважливішим для мене і як для політика, і як для політолога є голосування білорусів по всій країні за «другу Швейцарію». Ніколи ще так одностайно і послідовно не висловлювалися білоруси за державну незалежність, нейтралітет, стабільність і прогрес. Це звучало в інтерв’ю виборців у всіх новинах, на всіх каналах. Ніякої гидоти про «інтеграцію», про «союзну державу» і т. і. Ті люди, які згодом вийшли на площу, і ті, що голосували – це вже вам не збентежені й затуркані «совки», як в 1994 р. Це вже – народ!

Деякі громадяни не розуміють, чому патріотичні сили були проти радикального вуличного виступу. Навіть записують їх в «контрреволюціонери». Багато емоцій і галасу. Тоді як емоції в державних справах є неприпустимими.

Адже дається взнаки дефіцит інформації: інформаційний простір окуповано двома монополістами – віджившим своє режимом і давно зітлілою «офіційною опозицією». За винятком сайту «Наша Земля», у Білорусі немає національного інформаційного ресурсу. Ось де жах! Страшніший за будь-які репресії. Адже, володіючи достовірною, об’єктивною інформацією, люди по-іншому оцінювали би ситуацію, не робили би авантюрних і приречених на провал дій. Змогли б цілеспрямовано готуватися до боротьби за незалежність. Адже, коли настане визначальний момент, багато з тих, кого тепер тягають по міліцейських повістках, уже не з’являться в наших рядах…

В останній президентській кампанії ми отримали «мертвонароджену ситуацію» і, на тлі безпрецедентного пресингу з боку Росії, жоден кандидат, крім Костусєва, навіть не сказав про це! А вся трагедія – у відсутності і у інформаційному просторі, і у виборчій кампанії твердої й вірної ідеалам національних інтересів політичної сили, еліти Білорусі. Не народ, а політики показали себе, м’яко кажучи, не із найкращого боку, адже не було на цих виборах правди в жодному з політичних таборів! Адже справжні патріоти не ототожнюють себе ні з «владою», ні з «опозицією»!

Звичайно, коли відбулося насильство й посадили політиків, активістів і випадкових людей, то, по своїй людській і християнській природі, білоруси пристали на бік потерпілих…

Гірка правда

У своїх статтях і зверненнях напередодні президентських виборів, ми, разом з колегами, попереджали про загрозу провокацій і реалізації зовнішніх сценаріїв. Ми закликали і владу, і опозицію не допустити пролиття крові, не дозволити завдати удару по країні, не допустити розриву відносин із Заходом. Адже сьогодні, чим далі ми від Заходу – тем ближче до анексування Росією.

На жаль, майже все, про що було попереджувано до виборів, збулося й підтвердилося: по-перше – відбувся страшний удар по країні (і не стільки по режиму, скільки по народу), місію ОБСЄ закрито, діалог із Заходом припинено, Росія посилює свою експансію у відношенні Білорусі. І хоча всіх поставлених завдань стосовно Білорусі Москва поки не розв’язала, але чорна справа анексії просунулась далі… По-друге – здійснювати захоплення Білорусі після покаяльних листів у Москві поки не бажають. Адже активно просувалося діло щодо подальшої дискредитації режиму й проглядався сценарій репетиції.

По-третє – незгідливого прем’єр-міністра Сидорського позбавляють посади за прямою вказівкою з Москви із заміною його на М’ясниковича. По-четверте – діяльність штабів кандидатів у президенти з точки зору пріоритетності національних інтересів інакше, ніж безпринциповою назвати не можна. З’явилися нові факти співробітництва з «російськими колегами», із сумнівними фондами, центрами і т. і.  Вочевидь, що гроші крутились немалі…

По-п’яте – вражаюча маріонетковість кандидатів: у вирішальні хвилини ночі 19-го грудня якийсь добродій з-за кордону повчає кандидатів у президенти, як захопити Будинок Уряду. А кандидати, замість того, щоб послати «розумника», підлегло виправдовуються, що не можуть туди зайти… І це їх – у Президенти держави?! В той же час Федута звітує якомусь «вождеві», що, виявляється, на керівних посадах у штабах повиринали рідкісні негідники.

Побоїще – провина провокаторів і політиканів-маріонеток

Коли я кажу про провокаторів, то маю на увазі не стільки підісланих виконавців, а керівництво силових структур і самого «патрона»: звичка всіх дуріти привела до того, що обдурили самі себе! Тепер Москва знову вхопила  за горлянку…

Побоїще 19 грудня 2010 року стало провалом і для «влади», і для офіційної «опозиції». Лукашенко напоровся на власні політичні ножиці: якщо не задіяти силу – невідомо, чим все закінчиться, а якщо проллєш кров – будеш геть скомпрометованим. І режим, що цілком закономірно, успішно провалив черговий іспит. Садизм силових структур дискредитував владу. Напевно, не без допомоги ФСБ… Російські керівники не приховують тріумфу!

Білорусь була близька до киргизстанського варіанту – існували й продовжують існувати кремлівські сценарії ліквідації «нахабного диктатора», темної «прихватизації» країни олігархами в хаосі суспільних колотнеч (а, може, і громадянської війни). І, як вінок, ось чудо де, прихід нового генерал-губернатора в образі миротворця й стабілізатора!  Адже сьогоденні війни інші, тисячі вбитих є необов’язковими… Але, в будь-якому випадку, держава відновлюватиметься десятиліттями, зализуючи рани (згадаємо російські «досліди» у Молдові, Грузії, Киргизстані, експерименти над Україною).

Проникливі  українські політичні оглядачі вказують на російський слід у білоруских подіях (Олег Соскін, Віктор Рог, Вадим Карасьов). Більш грунтовно висловилися на цю тему Б. Березовський, А. Ілларіонов. Натякнув на «іноземний сценарій» і О. Мілінкевич. Що ж до Лукашенко, те він про роль Росії у відомих йому подіях мовчить. Після розриву із Заходом йому залишається сподіватися тільки на ласку кегебістів у Москві…

Але ж усі кандидати були попереджені про погрозу! Тоді навіщо ж вели вони людей до Центрвиборчкому, усвідомлюючи неминучість безперспективної сутички?! І, володіючи чималими ресурсами, чому не подбали про реальну справу?! Адже це зрозуміло навіть школярам, що сотня найнятих дружинників, поставлених біля Будинку Уряду, заблокували б будь-якого дурня чи провокатора. Невже ж зовсім уже всі гроші були розграбовані?

До речі, за словами самих кандидатів, кампанії їх були вкрай корумповані. Саме корупція роз’їдає зсередини «офіційну опозицію» через її повну безідейність, засилля пройдисвітів, перманентної розчарованості активу. Але шалені гроші спонсорів раз-по-раз дозволяють перехоплювати ініціативу протестного електорату (адже справжніх патріотів ніхто фінансувати ззовні не буде!).

Поведінка цих політиканів на площі продемонструвала абсолютну непоінформованість, повну відсутність професіоналізму, дефіцит державницького мислення. Як сказав один з учасників акції: «19-го грудня на проспекті Незалежності-Скорини йшов народ, але вели його люди, що продали душі нечистому».

Деяких з кандидатів люто, скажено били. Це неприпустимо, пожаліємо і їх. Але ж по-справжньому шкода вкотре підставлених молодих людей, тривожно за долю держави, пекуче жаль занапащених шансів, бездарно прогаяних користолюбцями, провокаторами, маріонетками.

Цинізм Заходу

Проте, західні «спонсори» дають мільйони доларів підтримки тільки подібним людей. А яку демократію можуть привести в Білорусь професійні шахраї, негідники і зрадники?

Вповні зрозуміло, що саме така публіка, саме такий потворний і безпринципний людський ресурсі є затребуваним «доброзичливцями» з «ліберальних» контор. Прохукали 2001 рік, провалили вибори 2006 року. Невже не можна було дійти висновків…

Однак «утриманки» Обами й Медведєва свою роботу знають, так що, дійсно, знову були вибори без вибору. Російські й західні комбінатори зіграли в «підкидного», тільки ось програли знову білоруси …

Західні демократії несуть пряму відповідальність за події в Білорусі, за те, що зараз наша країна стає потенційно легким здобутком Росії. Адже Захід відгодував і приманив таку опозицію, яка представлена Романчуком, Калякіним, Некляєвим, Михалевичем, Дмитрієвим, Возняком, Санніковим і їм подібними.

Останній символічний приклад – поява поруч із головою Європарламенту Єжи Бузеком Станіслава Шушкевича, але ж у Москві той самий Шушкевич добалакався до «наведення порядку в Білорусі російськими військами»… Не хвилюйтесь, вельмишановний Станіславе Станіславовичу, вони й без вашої підказки свою справу знають! Можете із цього приводу не виціловувати зайвий раз імперську дупу – і не помітять!..

Та й Євросоюз продемонстрував, з якими людьми він рахується! Так що, друзі, давайте відкинемо геть ілюзії про підтримку «демократичною Європою» національно-демократичного руху білорусів.

У цій складній ситуації, стаючи на місце обивателя, розумієш, чому навіть багато з людей патріотичних переконань голосували за Лукашенка, адже раніше як: становище було простіше – опозиція стояла за Незалежність, а Лукашенко був беззастережним виконавцем волі Російської імперії. Однак, на цих виборах промови таких опозиціонерів як Романчука, Саннікова, Некляєва, Терещенка рясніли реверансами убік Москви, нерідко більш «глибокими», ніж в глави держави!

Багато аналітиків певні, що на якомусь рівні існує змова між євроатлантичними структурами й російськими. Іншими словами, Білорусь вже заздалегідь була продана Москві. А провокація була потрібна, щоби якось «списати» Білорусь Росії… Цинізм, гірший за Мюнхенські угоди, коли Чехословаччину дружно кинули в пащу Гітлеру! А ви кажете, що історія чомусь вчить!

Нагорі лежить і алогізм в історії із санкціями, що змушує шукати відповідей на низку прямих питань: яка роль у цих подіях Заходу? Невже там абсолютно немає аналітиків, які могли б передбачити поведінку горе-пасіонаріїв? Хто ці «вожді» опозиції «з-за кордону»?

А у випадку економічних санкцій нашим підприємствам доведеться поспішно шукати інших ринків збуту. Сподіваюся, усі розуміють – де … Спасибі вам, європейські добродії, за ваше занепокоєння білоруською демократією!

Відмова в проведенні Чемпіонату світу з хокею в Білорусі, недопущення наших команд на міжнародні змагання – це перетворення країни в Смоленську губернію Росії. Цікаво, хто ж з наших «симпатяг-опозиціонерів» підказав єврочиновникам такий геніальний план?! Спадає на думку вже підзабутий історією принцип колективної провини: на білоруській землі його використовували російські більшовики, німецькі фашисти й польські шовіністи…

А ось поважаю німців за щирість! Ті прямо кажуть, що їхнім мотивом підтримки різношерстної продажної публіки є намір приватизувати провідні білоруські підприємства, багато з яких є прибутковими, з налагодженими системами постачань і т. і.

Поляки, так ті діють інакше, перетворивши «допомогу білоруській демократії» в успішний бізнес на гроші Брюсселя й Вашингтона. Адже, як зізнався Михалевич, вони давно фінансують БНФ. Левова частина ресурсів витрачається на «польську діаспору». Разом з тим в польському політикумі спостерігається рецидив нового імперського «нетримання» і «кресових настроїв». Досить почитати польські сайти й форуми, де обговорюються сценарії для Білорусі: ведуться нахабні диспути, як прихопити в мутній водичці Гродненську область, а там… А що вже виробляють поляки на Гродненщині – бачив на власні очі, але перед тим не міг повірити словам гродненчан…

Три дні я особисто присвятив дослідженню ситуації, ходив містом, розмовляв з людьми. Від поміченого вжахнувся! Підлягають суду за зраду національних інтересів не тільки місцеві продажні власті, але й керівництво місцевого БНФ, ОГП і пан Мілінкевич особисто – продали полякам усі (!) білоруські центри.

Зараз між німецьким, польським і російським МЗСами тривають напружені переговори по Білорусі. Сікорський у Європі постійно розповідає, що між Польщею й Росією нічого немає. Свідомо занижується статус Білорусі й України. Здавалося би, якщо нічого немає, то навіщо Польща зажадала собі ексклюзивного права на встановлення нового порядку в Білорусі?

У нинішніх умовах зовнішні сили готують для Білорусі таку «революцію», яка буде, фактично, еквівалентною військовій поразці. За допомогою приведених до влади негідників будуть поводитися із простими білорусами, як з вкраденою худобою!

Тривожна ситуація і потреба національної сили

У такій складній ситуації, не знаючи всіх її нюансів, багато людей голосували за декларовані владою цілі – «незалежність» (про що повторювалося тисячі разів!), «державну міць», «європейську й вільну націю». Громадяни казали: «Ми – за «другу Швейцарію»!». Цей ідеологічний конструкт для Білорусі найпершим і вже досить давно запропонував А. Островський. Тепер його взяв на озброєння О. Лукашенко і сприйняла більшість білорусів! Відбувається консолідація нації. Між протестами й державністю (якою би вона не була!) народ обрав державність. І немає чого соромитися! Навпаки – прийшов час перевірити весь політикум на вірність нації!

Білоруський народ прямо й недвозначно дав зрозуміти свою державницьку позицію. А це – важливий, серйозний сигнал і для глави держави. Адже якщо знову почнуться торги незалежністю, то гнів нації буде страшним!

У відомих нам подіях не були поміченими головні білоруські патріотичні сили, не було білорусів України, не було наших керівників робочих груп. Не було ні одного представника УНА-УНСО, МНК, КУНа, УНП!

Адже авантюристам і найманцям потрібна «велика» революція й не менша «прихватизація». А нам потрібна Велика Білорусь! По якому шляху піде країна – «революції», або ж трансформації й прогресу – залежить сьогодні і від влади. Думайте, чиновники, доки не запізно. Адже два голосні сигнали – вибори й Майдан – ви вже почули!

Білоруси стежать за кожним кроком уряду й очікують конкретних заходів: зупинити етноцид (гоніння на білоруську мову й культуру та насильницьку русифікацію), почати діалог влади з національною інтелігенцією, діяти на зміцнення незалежності!

Один відомий усім нам активіст кампанії «Європейська Білорусь», з колишніх вождів БНФ, напередодні виборів переконував мене, що «потрібно покластися на волю Заходу й Росії». Мовляв, не варто «висовуватись», тому що, однаково «ніхто не дозволить білорусам стати «другою Швейцарією»». У відповідь на моє просте запитання: «А якщо Білорусь здадуть Росії, або поділять навпіл між Польщею й Росією, як це вже було не раз, чи готові лідери офіційної опозиції в такому випадку мобілізувати націю до визвольної війни?!» Співрозмовник мені не відповів, а швидко кудись заквапився…

Під час чергового наступу імперій у білорусів є підстави вірити у свої сили, у своїх політиків. А розпіарені маріонетки від влади й опозиції заведуть нас у трясовину. Тобто, вже завели. А народ наш міцніє, потребує власної національної альтернативи й не хоче бути ні зі збанкрутілою владою, ні із продажною опозицією…

Сергій Висоцький,

Голова організаційного комітету Білоруської партії свободи

Джерело: Беларусь – наша зямля

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=101

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service