Для Мінська Київ стає ближчим до Брюселю (“ZaPraudu.info”, Білорусь)

Несподіваний бліц-візит глави українського МЗС до Мінська так і залишився незрозумілим для багатьох. Очевидним є лише одне – у відносинах між сусідами назрівають цікаві події, яких всі очікують у квітні.

Жодних анонсів візиту глави зовнішньополітичного відомства України та коментарів після нього обидві сторони не давали. Це виглядає дещо дивним в той час, коли через зростання зовнішньополітичної ізоляції офіційного Мінська, кожен приїзд гостей такого і навіть нижчого рангів майже завжди висвітлюється як значуща подія. А тут, якось невиразно все сталося.

25 березня в Мінську відбулися переговори міністрів закордонних справ Білорусі та України Сергія Мартинова і Костянтина Грищенка. Як повідомляє прес-служба МЗС Білорусі, зустріч пройшла “відповідно до раніше досягнутих домовленостей”. Сторони обговорили “актуальні питання двосторонніх білорусько-українських відносин”. Інших подробиць візиту українського міністра до Мінська не повідомлялося. А на офіційному сайті МЗС РБ зовсім непросто знайти цю інформацію.

До цього приїзду, Костянтин Грищенко відвідував Білорусь 8 вересня 2010 для участі в третьому раунді тристоронніх консультацій глав зовнішньополітичних відомств Білорусі, Литви та України. Про черговий раунд такого формату дипломатичних зустрічей більше чути не було. Воно й зрозуміло. Адже третій, литовський, учасник вже не може, як раніше, зустрічатися зі своїм білоруським колегою після відомих рішень у Брюсселі. А в Києві вже почали говорити про своє бажання зіграти роль посередника-миротворця між Мінськом і Брюсселем з метою допомогти нормалізувати їхні відносини. Але, як це неодноразово зазначалося представниками білоруської влади різних рівнів, офіційний Мінськ вважає за краще будувати свої відносини із Заходом без допомоги будь-яких посередників. Не змінилася така точка зору і після зміни влади в Києві, де своєю стратегічною зовнішньополітичною метою продовжують вважати всесторонню євроінтеграцію аж до вступу в Європейський союз. А сьогодні на часі завершення процесу переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію з ЄС.

Вважається, що головним призом для України після підписання цього документа стане доступ до зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Слід зазначити, що без членства у Світовій організації торгівлі дана зона є недоступною. На відміну від сусідньої Білорусі – партнера по євросоюзному «Східному партнерству», Україна етап вступу в члени СОТ вже пройшла. Щоправда, тепер її намагаються заманити в Митний союз (МС) під егідою Москви. Дуже ймовірно, що в квітні у Києві, на чорнобильських заходах, проясниться непроста ситуація, пов’язана із взаємовідносинами між МС та Україною.

У кінці березня відбулася чергова зустріч-консультація, присвячена створенню зони вільного обміну між Росією, Білоруссю і Казахстаном. Це подія набула великого значення після того, як була прийнята «обмовка», що дозволяє кожному підприємцю з Росії, Білорусі та Казахстану брати участь у державних аукціонах країн-членів без бюрократичних перешкод. Цей крок був зроблений на основі законодавства Російський Федерації.

А комісар з реалізації Митного союзу Сергій Глазьєв переконує Україну, що їй вигідніше увійти в євроазіатський союз, ніж до Євросоюзу. За словами російського чиновника, Брюссель може запропонувати Києву дискримінаційні умови, але якщо Україна стане членом проекту Москви, то вона отримає знижки на широку спектр продукції.

За інформацією київських джерел, оточення президента Віктора Януковича схиляється до входження Києва в євроазіатський митний союз та розглядає Москву як орієнтир у власній торговельній, економічній та зовнішній політиці.

Не згодними є деякі представники більшості, серед яких прем’єр-міністр Микола Азаров та міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, а також демократична опозиція, які схиляються до входження в зону вільного обміну з Європейським союзом. Це те, що стосується табору «помаранчевих» та інтеграції з Брюсселем.

В економічному плані, на підтримку прозахідної орієнтації свідчать не тільки великі переваги, які гарантує Євросоюз, але й членство України в СОТ, правила якої перешкоджають Україні приєднатися до проекту Росії, Білорусі та Казахстану, оскільки вони не є членами Світової Організації Торгівлі.

І ось, один із незгодних в контексті взаємовідносин України та МС, глава зовнішньополітичного відомства Костянтин Грищенко несподівано з’являється в столиці одного з членів Митного союзу – суверенній Білорусі. Слід зауважити, що ледь не одночасно в різних ЗМІ з’являється інформація, що Білорусь, нібито, відмовляється від вигідного для України прокачування азербайджанської нафти по трубопроводу «Одеса-Броди». Трохи пізніше офіційний Мінськ цю інформацію спростовує. А з Києва, вже після від’їзду з білоруської столиці міністра Грищенко, прийшла нова цікава новина. Білорусь буде оплачувати заявлену квоту на транзит нафти українськими нафтопроводами незалежно від фактичного обсягу прокачування, сказав міністр палива та енергетики України Юрій Бойко. “У нас із Білоруссю жорсткий договір “качай або плати ” і навіть у випадку, якщо транзиту не буде, країна всеодно отримує валюту в обсязі приблизно $ 60 мільйонів на рік”, – сказав Бойко журналістам. І ніяких сентиментів.

То чи є якийсь взаємозв’язок бліц-візиту Костянтина Грищенка до Мінська із вкинутою у ЗМІ інформацією про відмову Білорусі від українського транзиту азербайджанської нафти та зупинки Мозирського НПЗ? Швидше за все так, ніж ні. Але в більш широкому контексті нинішніх прагматичних відносин між Києвом та Мінськом.

Не можна було не звернути увагу на те,  що приблизно одночасно  з’явилися повідомлення різних джерел про участь керівника Білорусі на міжнародних заходах у Києві, присвячених 25-літтю чорнобильської катастрофи. Таке складається враження, що українські організатори цих заходів (а серед заходів запланована і важлива конференція донорів ) вже самі заплуталися які із високих гостей будуть присутніми на якому із заходів. Проблеми в них виникли через керівника Білорусі, який має намір з’явитися в Києві у квітні.

За неофіційною інформацією, раптовий приїзд міністра закордонних справ України до Мінська, багато в чому, був повторенням ситуації, коли організатори іншого міжнародного форуму -презентації «Східного партнерства» у Празі також кривилися від одного східного партнера і не хотіли його бачити. Тоді, якщо може хтось пам’ятає, до Мінська приїхав міністр закордонних справ Чеської Республіки Карел Шварценберг. Він також пояснював «за закритими дверима» своєму білоруському колезі (і, здається, не тільки йому), що краще б його шеф у Празі не з’являвся, а залишився формально запрошеним. Сьогодні вже в ролі такого гостинного господаря виступає Київ зі своєю стратегічною євроінтеграцією.

Автор: Роман Яковлевський

Джерело: ZaPraudu.info

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=946

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service