Експерти: Литва – єдина балтійська країна з амбіціями (“DELFI.lt”, Литва)

У Росії немає довгострокової стратегії щодо Литви й країн Балтії вцілому. Енергетика й історія – ось два питання, які можуть стати платформою для вибудовування відносин. Так вважають експерти російського Центру Карнегі Андрій Рябов, Лілія Шевцова і Марія Ліпман. На думку експертів, серед країн Балтії, тільки в Литви є амбіції на рівні не тільки регіону, але всієї Європи.

Після зустрічі з міністром закордонних справ Литви Аудронюсом Ажубалісом експерти відповіли на запитання литовських журналістів.

- Чи присутні Литва й країни Балтії в дискурсі російської політики?

Андрій Рябов: Цей дискурс не носить постійного характеру. Виникають якісь події, проблеми – з’являється дискурс. Події й проблеми відходять – дискурс зникає. Зараз вже не прийнято говорити про країни Балтії, оскільки є різні інтереси й підходи, але що стосується Росії, то для неї це як і раніше самостійний регіон або субрегіон ЄС, і в цьому плані намічаються деякі позитивні зрушення.

Вони не пов’язані із якимись ціннісними змінами, але винятково з прагматичними інтересами російських еліт, які зацікавлені в експорті капіталу з Росії, інтеграції в європейську глобальну еліту. У цьому плані як найближчі сусіди, що перебувають на стратегічно важливому в економічному плані регіоні Балтійського моря, країни Балтії мають величезне значення, насамперед, виходячи з російських енергетичних проектів, яким на найближче десятиліття приділяється велике значення.

Ці зміни стосуються, насамперед, спроб прагматизації. Поки найбільш рельєфно це проявляється на російсько-латвійських відносинах після візиту президента Затлерса в Москву. Намітилася якась спроба створення комісії з історичних питань. Іншими словами, деякі позитивні імпульси формуються. Питання в тому, як це перевести в довгострокову стратегію розвитку двосторонніх відносин. Поки до цього підходів ще немає. Є тільки імпульси, і багато в чому це залежить не тільки від поведінки урядів, але й інших акторів. Зокрема, середнього бізнесу, активності НУО й суспільної взаємодії загалом на рівні громадянських суспільств.

Якщо ці процеси підуть із деякою динамікою, то через якийсь час, напевно, можна буде говорити про вихід на якусь довгострокову стратегію двосторонніх відносин із країнами Балтії й Литвою зокрема.

- Яку роль відіграє енергетичне питання у двосторонніх відносинах? Як можуть плани Литви щодо ренаціоналізації трубопроводів, які зараз належать «Газпрому», відбитися на відносинах країн?

Андрій Рябов: У короткостроковій перспективі проблеми, звичайно, будуть. Пов’язано це, у першу чергу, з тим, що в Москві поки ще виходять із своєї традиційної лінії щодо енергетичних проблем із країнами Євросоюзу, коли є двосторонні відносини і з кожним урядом можна конкретно домовитися про той або інший енергетичний проект.

У цьому випадку в Москві не надали великого значення повороту європейської політики, що вся енергетична політика переходить на новий стандарт, третій енергопроект, і всі країни, які мають ті або інші девіації від цього проекту рано чи пізно мають приходити до спільних норм. У Москві ні урядові кола, ні концерн «Газпром», який з ними зв’язаний, до цього не готові. Думаю, що в короткостроковий період нас очікують досить складні переговори, відносини. Я не виключаю й політичних демаршів.

Якщо подібні відносини країнам ЄС вдасться витримати й в інших державах, оскільки в кожній державі є свої проблеми з «Газпромом», то через якийсь час російський уряд під впливом обставин буде змушений переглянути свої колишні підходи й навчитися грати за спільними правилами.

Я думаю, що нічого катастрофічного для «Газпрому» у цьому немає. Ця втрата, але в стратегічній перспективі європейський ринок для «Газпрому» на десятиліття буде залишатися ключовим, незважаючи на всі розмови про Китай і інші можливості. На мій погляд, завдання дипломатії якраз в тому, щоб якнайбільше мінімізувати негативні наслідки, а вони неминуче будуть, для розробки довгострокової перспективи лінії двосторонніх відносин.

- Чи не думаєте Ви, що реалізація третього енергетичного пакета ЄС у Литві могла би стати приводом для поліпшення відносин з Росією в довгостроковій перспективі, оскільки й Росія й Литва втратили би можливості політизувати питання, пов’язані із джерелами енергії?

Андрій Рябов: Згодний з вами, але тільки Росія є не єдиним джерелом, а одним із джерел. Друга проблема, до якої треба підходити вже, особливо після певного потепління в російсько-польських відносинах, це історична, гуманітарна проблема. Ці дві проблеми, якщо просуватися по їхньому розв’язкові паралельно, у майбутньому це могло б стати основою для нормалізації відносин на прагматичних началах, оскільки в ціннісному плані, ви розумієте…

- Пан Лавров після зустрічі говорив з ентузіазмом про відродження ОБСЄ. Однак, однієї з фундаментальних особливостей цієї організації є права людини, свобода слова, з якими в самій Росії існують відомі проблеми. На Вашу думку, у найближчій перспективі, наприклад, 31 числа (31 березня 2011 року – ред. BBS-News.info) люди зможуть спокійно виходити на мітинги, не остерігаючись спілкування з ОМОНОМ?

Марія Липман: Відносини з ОБСЄ будуються непросто. І були різні періоди. Якщо зараз міністр закордонних справ говорить про потепління відносин, та були періоди, коли ситуація ледве не доходила до розриву й дуже твердих заяв на адресу ОБСЄ. Це стосується оцінки виборів у Росії. Те, що відбувається зараз, доброзичливі заяви й добрі наміри на адресу ОБСЄ, відповідають, в цілому, зближенню із Заходом, із США на винятково прагматичній основі.

Що стосується ситуації із правами людини в Росії й зокрема «Стратегії-31», проблеми пов’язаної із свободою зібрань, то Росія, в цілому, дуже не любить визнавати над собою, чий би то не був, авторитет міжнародний, або авторитет якихось країн і урядів. Будь-які спроби впливати на внутрішню ситуацію в Росії, і, в першу чергу, на ситуацію із правами людини й демократією, сприймаються дуже жорстко з боку Росії, викликають протидію.

Це або ігнорування в найкращому випадку, або тверда реакція, що проблеми прав людини й демократії – це тільки привід, щоби Росію послабити або якось їй нашкодити. Цей період, на даний момент, вже в минулому. Зараз, швидше, працює тактика ігнорування критики. В будь-якому випадку, відносини російської влади з опозицією, реакція влади на її публічні виступи, будуть диктуватися російськими внутрішньополітичними інтересами, зокрема, наближенням виборчого циклу, а не відносинами з ОБСЄ.

- Президент Медведєв недавно заявив, що не може втручатися в судовий процес над Михайлом Ходорковським, як Ви дивитеся на цю ситуацію?

Лілія Шевцова: Той факт, що пан Медведєв заявив, що не збирається втручатися в процес Ходорковського, свідчить лише про те, що він визнає факт існування в Росії несправедливого суду, і він ніяким чином не збирається міняти ситуацію. Ця заява пана Медведєва означала лише одне: він схвалює й легітимізує цю ситуацію з несправедливим вердиктом стосовно Ходорковського.

Сьогодні міністр закордонних справ Литви є головою ОБСЄ, і він, без сумніву, зустрінеться з дуже серйозною проблемою, тому що Росія прагне мати з ОБСЄ винятково прагматичні стосунки й прагне виключити, або нейтралізувати механізм моніторингу за чесністю виборів. Природно, що Литва й інші країни, які дотримуються європейських норм, матимуть проблеми з тим, що в нас у Росії складеться ситуація, коли результатами виборів маніпулюватимуть. Це буде приводом для виникнення тертя між Росією й ОБСЄ.

Литва в нашому сприйнятті є доволі унікальною балтійською країною, тому що тільки вона має амбіції регіонального, або, можливо, загальноєвропейського масштабу. Лише Литва в союзі з Польщею ще не так давно виступала як фактор підтримки моральних, ціннісних стандартів усередині ЄС. Природно, що Росія у відносинах з Литвою має не тільки прагматичний, економічний, енергетичний інтерес. Для Росії буде важливим, як Литва й інші держави, такі як Польща, будуть відстоювати європейські права й стандарти в Європарламенті. Тому ми не повинні виключати цей рівень відносин, де в Литви є дуже важливі досягнення.

Якщо політика литовської держави змінюється у всіх аспектах відносин, що стосуються Росії, то я можу лишень висловити співчуття. В такому випадку, Литва, так само, як і Франція, Німеччина, Італія, і як Брюсель, буде відмовлятися від нормативного виміру. Це дуже сумно. Але в будь-якому випадку, Литва, так само як і інші балтійські країни, маючи генетичне розуміння того, що відбувається в Росії, можливо, зможе довести Брюселю й іншим європейським столицям: хлопці, послухайте, перезавантаження, яке відбувається сьогодні – тимчасове. Можливі дуже серйозні проблеми в Росії, а також у ваших відносинах з Росією. Якщо Литва зможе переконати Брюсель дивитися стратегічно, то, можливо, Литва внесе дуже серйозний внесок у європейську політику. Прагматизм не може бути успішним. Він може бути успішним тільки в короткій перспективі, але не стратегічно.

- Пан Лавров говорив на прес-конференції про необхідність інституціональної реформи ОБСЄ. Чи вважаєте Ви, що це може стати приводом якихось змін, яких прагне Росія в прагматичному плані?

Лілія Шевцова: Ідея реформування ОБСЄ – улюблена ідея Лаврова. Питання реформування організації зі сторони Кремля піднімається вже не перший рік. А ідея ця виражається в наступному: ліквідувати механізм моніторингу демократії, прав і виборів у недемократичних країнах. Росія належить до типу недемократичних країн. Я сподіваюся, що Європа, яка хоч і стала на шлях негайного прагматизму, принаймні, уникне цієї ганьби – реформи ОБСЄ та збереже механізми моніторингу за виборами в нашій країні. Європа й так уже зробила багато кроків до цинічного прагматизму. Я думаю, що вона втримається від ще одного кроку.

Джерело: DELFI.lt

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=82

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service