Лукашенко не даремно остерігається змов (“Салiдарнасць”, Білорусь)

Чому Олександр Лукашенко почав втрачати підтримку в суспільстві? За що глава Білорусі образився на Захід? Чим викликана масова замін кадрів після виборів? На ці та інші питання в рамках проекту «Вибори: Реконструкція» відповідає творець «Білоруської ділової газети» Петро Марцев.

«Опозиція відверто спровокувала силовий варіант»

- Почнімо з кінця. Отже, що ж сталося увечері 19 грудня? Навіщо треба було влаштовувати лібералізацію, щоб поламати всю цю гру впродовж одного вечора?

- На це питання можна відповідати лише версіями. Відповідь може перебувати і у сфері ірраціонального: людина перелякався. Можна констатувати очевидний факт: електоральна підтримка Лукашенка на цих виборах була не абсолютною, як раніше, а в межах 50% або навіть менше. Відповідно, зниження цієї підтримки диктувало можливість появи внутрішньополітичної гри як у владній еліті, так і в опозиційній. Тому й пішла така абсолютно істерична й емоційна реакція на Площу.

До раціональної ж версії можна віднести спробу остаточної зачистки «старої» опозиції, щоб з’явилася грунт для створення нової. Професійної, парламентської, яка б працювала за ідею, а не персонально проти Лукашенка. Згодьтеся, що всі ці роки «стара» опозиція займалася лише боротьбою з конкретною особистістю, вона не пропонувала ніяких програм, ніяких ідей щодо розвитку держави. Переважна більшість лідерів опозиції – це люди, які колись були в оточенні Лукашенка.

- Тобто ти вважаєш, що Лукашенко міг керуватися таким шляхетним мотивом як підготовка нової опозиції собі?

- Чому шляхетним? Раціональним. Лукашенко ж хоче зберігати багатовекторність, тобто дружити і з Заходом, і з Росією. А мати нормальні економічні та політичні відносини з Євросоюзом і США можна лише трансформувавши політичну модель – зробивши її «більш їстівною» для Заходу.

- Нічого собі «більш їстівною», враховуючи те чим стали минулі вибори …

- Не поспішайте. Ви ж все одно задасте питання: а що далі? Доведеться домовлятися. Для цього необхідно буде, якщо не посилювати роль парламенту, то хоча б показати, що в Національних зборах є опозиція, що у нас нормальна модель демократії, хай і керованої, на зразок Росії. Це дасть можливість у переговорах із Заходом знизити напругу, припинити закиди Лукашенкові у тоталітаризмі.

Зрештою, очевидно, що в нинішній опозиції люди ненавидять Лукашенка персонально, а Лукашенко персонально ненавидить їх. Це навіть швидше міжособистісні відносини, а не політичні. Тому і був використаний даний привід для розправи.

Правильним є й те, що опозиція відверто спровокувала силовий варіант, заявивши від початку, що мета її походу на вибори – Площа, де вона збирається скидати режим. Саме це, по суті, було озвучено під час теледебатів.

Але ж яким був зміст домовленостей із Заходом? Влада проводить ліберальну агітаційну кампанію в обмін на легітимізацію. І дійсно, ці вибори відрізнялися від виборів 2006 року, кандидатам можна було безперешкодно їздити по містах і селах, зустрічатися з виборцями та отримати телеефір, причому прямий.

Загалом, Лукашенко виконав умови. А далі йому повідомляють, що, виявляється, буде Площа, на якій його будуть скидати. І робиться це все на західні гроші.

Ось тут Лукашенко і обурився: що ж ви мене, хлопці, «кидаєте»? Мовляв, ми ж домовилися: я тут проводжу ліберальну кампанію, перемагаю, а ви визнаєте вибори.

«З’явився значний електоральний сегмент, який різко проти Лукашенка»

- А чи не вважаєте Ви, що Лукашенко просто розраховував, що якщо розгін демонстрації буде без жертв (в сенсі, без смертей), то йому це зійде з рук?

- А йому це і зійде з рук. Так, зараз є проблема політв’язнів, будуть суди, людей засудять до реальних термінів. А далі буде торгівля людьми в обмін на поновлення переговорів.

- Навіщо ж тоді зараз підвищувати напругу? Візьмімо хоча б недавні заяви Лукашенка: плювати я хотів на вас усіх, ви злі і непорядні люди …

- Ну, це манера президента, до якої варто було б вже звикнути. Як кажуть, не звертайте уваги, він у нас завжди такий. Ці заяви робилися не на експорт.

Проблема Лукашенка в тому, що, він, не володіючи тепер абсолютною підтримкою в суспільстві, може дійсно очікувати певної недовіри або сумнівів всередині своєї команди, всередині владної еліти. Це раніше він був для них абсолютний і незаперечний, коли володів реальною підтримкою суспільства (більше 60%). У Лукашенка було беззаперечне лідерство, і вони його однозначно визнавали. Це була щира підтримка та подяка в поєднанні зі страхом. Тепер це все неочевидно. У номенклатури з’явилися сумніви.

Ви звернули увагу на масову зміну кадрів? Тепер Лукашенко повинен купувати лояльність номенклатури, а це означає – ділитися владою або власністю. Це раніше він перемагав самостійно, а вони, щоб вислужитися, йому домальовували відсотки. А зараз Лукашенко переміг завдяки їм. Не собі. І він розуміє, що за цю перемогу тепер він винен. А це слабка позиція. Що з цими людьми робити? Або розраховуватися, або швидко прибирати.

Тому зміна кадрів буде йти масово. Це ж не тому, що тут раптом з’явилися суперфахівці, які раніше сиділи у засідці, а зараз стали необхідними для проведення реформ. Подивіться на списки цих людей, їх ніхто не знає, вони нічим не кращі за попередніх.

Якщо раніше Лукашенка лякали змовами, але це були лише фантоми, то тепер з’явилися об’єктивні умови для таких змов. Я не кажу, що ця змова існує, але умови з’явилися. Це його лякає. Може, тому така реакція і виникає. Лукашенко повинен був довести, що сильний. А як? Через страх.

- Чому Лукашенко раптом втратив підтримку в суспільстві? Адже весь 2010 рік йшла традиційна роздача слонів: середня зарплата зросла у півтора рази. Але це не призвело до тих самих результатів, що в 2001 і 2006 році?

- Є таке поняття, як втома. Позавчора ви його любите, вчора любите, а сьогодні він трошки набрид. 15 років важкувато терпіти одне і те ж …

- Але ж дехто за цей час встиг не одну дружину поміняти …

- (Усміхається) І друге: при всій його риториці та харизмі, люди зрозуміли, що якихось суттєвих змін не буде. Окрім підйому зарплати і, відповідно, зростання цін. Врешті-решт, вони просто навчилися рахувати. Очевидно, що з’явився сегмент електорату, який би хотів когось іншого. І навіть не для того щоб все кардинально змінити, а просто трішки поліпшити. У 2001 і 2006 роках соціологічні служби незадовго до виборів фіксували 40% виборців, які ще не визначилися. Ці люди не впевнені, що слід голосувати за Лукашенка та чекають альтернативи. Але, якщо на горизонті нікого не з’являється, вони віддають свої голоси за Лукашенка.

Виріс й протестний електорат, серед якого є як радикальні – хто завгодно, тільки не Лукашенко, – так і помірковані – хотілося б когось іншого. Зрештою, нинішній глава держави, може став особисто багатьом несимпатичний. Адже не всі люди розбираються в якихось процесах, політичних та економічних стратегіях.

- Тобто, що б Лукашенко не робив, його рейтинг все одно буде плавно знижуватися?

- Так, це об’єктивний процес. І зараз основна помилка влади полягає в тому, що після такої істеричної, надмірно емоційної реакції частина суспільства радикалізувалось. З’явився значний електоральний сегмент, який різко проти Лукашенка, аж до ненависті. І з’явилася значна частина людей, які раніше сумнівалися, а тепер відверто не сумніваються, що змінювати треба.

Грубо кажучи, відбулася поляризація в суспільстві. Раніше це було не таким очевидним…

Джерело: ИноСМИ

Оригінал публікації: Салiдарнасць

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=693

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service