Балтійські країни більше не розраховують на Польщу (“The Lithuania Tribune”, Литва)

Балтійські сусіди Польщі стурбовано стежать за зовнішньою політикою кабінету Громадянської платформи. Дано минули ті часи, коли Польща була регіональним лідером, коли президент Лех Качинський об’єднав Міжмор’я для захисту від агресивної політики Росії. Коморовський 7 лютого публічно приєднався до створення нової російської архітектури безпеки в присутності Меркель і Саркозі. Того ж дня Литва закликала до виведення російських ядерних озброєнь з Калінінградської області, в той час як Естонія підписала договір оборонної співпраці зі Швецією, написала Gazeta Polska 9 березня 2011 року.

Зустріч так званого «Веймарського трикутника» у Вілянові литовські аналітики прокоментували як очевидний доказ зміни курсу польської зовнішньої політики. «Литва занепокоєна перспективами лишитися на маргінесі зовнішньої політики Польщі», сказав політичний оглядач Томас Янеліунас.

Також Литву частково непокоїть дрейф Варшави у бік «відлиги» у відносинах з Росією, заохочуваний Францією і Німеччиною. «Держави мають різну вагу. У випадку конфлікту, Польщі найбільш вигідні гарні стосунки з могутніми країнами, такими як Німеччина чи Росія, але не з Литвою», переконаний політолог.

Спиною до Вільнюса

Чи є випадковістю те, що сьогодні проурядові ЗМІ і члени правлячої коаліції акцентують увагу на проблемі польської нацменшини в Литві? Ні, категорично ні – це зручне виправдання нашого повороту спиною до Вільнюса. Ситуація була би іншою, якби Варшава справді робила би щось суттєве для наших співвітчизників у Литві. Адже, проблеми як такої – немає, є ціль створити проблему. Той факт, що це намагання ідеально відповідає одвічній стратегії Москви щодо східних територій Польщі, а саме – розпалюванню конфлікту між націями, що співіснують в регіоні… до цього докотилося занепокоєння польською ідентичністю в захисників Громадянської платформи. Туск їздить на зустрічі з польською меншиною в Білорусі – ось що впадає в око сьогодні, ми бачимо, яким чином уряд і партія влади піклуються польською діаспорою на Сході.

Поляки в Литві мають характерні проблеми, у існуванні яких за кожної нагоди звинувачуються власті Литви. Це не означає, звичайно ж, що нам слід повністю забути про стратегічне значення протистояння Литви і Польщі. Для уряду Туска дуже зручно і легко звинувачувати Вільнюс за все і переходити в наступ. Ми маємо досвід схожих проблем у минулому, але попередній уряд і президент принаймні намагалися уникати їх. Наша сьогоднішня зовнішня політика щодо країн Балтії – це одна величезна помилка, і це саме те, чого Громадянська платформа прагнула. Наші сусіди попереджали, що так трапиться одразу ж після приходу Громадянської платформи до влади. Тоді ж литовські політологи вже говорили і про те, що руками Саркозі здійснюється політика Берліна.

В той час, як Броніслав Коморовський вдавав з себе господаря, приймаючи у Вілянові лідерів Франції і Німеччини, міністр оборони Литви Раса Юкнявічене публічно порушила проблему присутності російських ядерних ракет малої дальності в Калінінградській області: «Ми хочемо, аби великі держави розпочали співпрацю у напрямку зменшення кількості цих озброєнь».

Чому ця проблема є першочерговою для Литви, але не для Польщі, що також має кордон з цим анклавом Росії? Якщо Польща, як про це заявляє теперішня адміністрація, насправді стала важливим європейським гравцем, то чому вона не використовує цього, аби надати дипломатичну допомогу зусиллям балтійських країн у їхньому лобіюванні перед Вашингтоном необхідності розпочати переговори по скороченню носіїв короткого радіуса дії? Справа, звичайно ж, в тому, що Росія не має жодного бажання говорити на цю тему. 7 лютого, невдовзі після набуття чинності Договору СНО, Москва проголосила, що наразі занадто рано говорити про призначення дати нового раунду переговорів щодо ракет малої дальності.

Скандинавська альтернатива

Міністр оборони Естонії Яак Аавіксоо і його шведський колега Стен Тольгфорс підписали рамкову угоду щодо оборонної співпраці у Тарту 8 лютого 2011 року. Ця угода визначає пріоритети шведсько-естонської співпраці з особливим акцентом на військових навчаннях. Міністри оборони обох країн також обговорили відносини між Скандинавськими і Балтійськими країнами в контексті регіональної, кібернетичної та енергетичної безпеки, а також – Північної бойової групи (the Nordic Battlegroup).

Хоча зустріч у Тарту отримала мало уваги з боку ЗМІ, її наслідки виходять навіть за межі регіону. В той час як світові медіа і провідні держави зациклені на революційній хвилі в Арабському світі та на іранській загрозі, балтійські країни головним чином зосереджені на своєму безпосередньому оточенні.

Естонія вже член Північної бойової групи. Литва бажає приєднатися до 2014 року. Скандинавсько-Балтійський договір безпеки, що стосуватиметься всього – від попередження природних катастроф в мирний час до спільного реагування на військові загрози, за найсприятливіших обставин буде прийнято в квітні 2011 року. Що найважливіше, Великобританія зацікавлена у тому, аби долучитися до цього договору, що було б значним кроком вперед для військового потенціалу Об’єднаного Королівства.

Лісабонський саміт НАТО у листопаді 2010 року виробив новий стратегічний концепт, що затверджує – на папері – зобов’язання альянсу захищати території його членів. В той же час він визначає Росію як «стратегічного партнера», що фундаментально суперечить інтересам країн Балтії. Вільнюс і Таллінн бажали б бачити конкретні заходи з посилення східного кордону НАТО, тоді як вони є свідками продажу Росії вертолітоносців класу «Містраль»  Францією, однією з країн-засновниць НАТО. Хоча Москва оголосила, що ці судна не будуть розташовуватись в Балтійському морі, це не означає, що їх не можна буде переправити в Балтику з Чорного моря у випадку необхідності.

В той самий час і Польща, колишній союзник балтійських країн у протидії російській експансії, приєднується до франко-німецького фан-клубу Москви у Європі. Більше того, нинішнє затягування втручання США у справи нестабільного Близького Сходу і той факт, що НАТО перестає бути військовим альянсом, не залишає країнам Балтії можливості сподіватись на когось іншого, крім країн Скандинавії.

Естонсько-шведська угода лише один з декількох кроків, здійснених балтійськими країнами для посилення співпраці з Швецією, Фінляндією і Норвегією. Альянс з Норвегією (членом НАТО) і Швецією є надважливим з точки зору безпеки. А особливо  – з останньою, яка, незважаючи на офіційний нейтральний статус, є найбільшою військовою силою Заходу в Балтиці з сильною армією і потужним військово-промисловим комплексом.

Джерело: The Lithuania Tribune

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=852

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service