Зачем он в наш колхоз приехал? (“Дзеркало тижня”, Україна)

А ви думали, що тільки таксисти у своїх салонах дзюрчать мені на вухо весняними струмками: «Понаїхали! Гребуть наші гроші лопатами! Спасу від них немає! А дивитися по „ящику“ все одно нічого…»?

Навіть віце-спікер ВР пан Томенко днями вибухнув суворим громадянським спічем з натяком на теорію змов: українське ТБ упало ниць під масивом нині реалізовуваної концепції інформаційного «русского мира». І з розумінням кивнув у бік деяких рейтингових каналів, які скопом закупили собі «мішок» російських телеведучих, посадовивши тих прямо перед наші ясні очі — у прайм-тайм.

Одне слово, «русские идут!»: стара улюблена платівка.

Приблизно так із січня-лютого року 2011-го стрімкий політ української колективної фантазії починає сканувати у своїй підсвідомості дивні етюди в босхіанських тонах. Москва. Вокзал. Депо Північне. Вагони-теплушки. У них — оптом і вроздріб — «агенти ФСБ» оперативно завантажують для подальшого транспортування на захід товар специфічний… Що його невдовзі й мають доставити на Київ-Пасажирський.

А ось і вони. Отож «понаїхали». Макс, Аллусік, Коля, чорненький хлопчик зі «СМЕШ», Ваня, Маня, Анфіса, Юлечка, Танюша, Дімка, Отарик… Цекало, і ти на рідне обійстя причалив?

Здоровенькі були, а ви до нас у колгосп надовго?

Не чують! Бурхливий натовп із розсипом приклеєних медійних посмішок виповзає із вагона. З гримасою панської самовпевненості облаштовується в жирних праймах усюдисущих (провідних) телеканалів суверенної країни.

…І за досить помірний як для телевізійних революцій термін проводить в усьому успішну спецоперацію — «Утрамбували, демони!».

У сенсі: «утрамбували» наш, хай йому грець, національний телевізійний ефір.

Ось агент Нагієв, що недавно прибув. Колись помірно обдарований драматичний артист. Із підступним поглядом хвацького телевізійного хижака, цей розпинається на «Інтері» про українські соціальні або сімейні проблеми («Всі свої»). Хоча який ти мені «свій»? «Чужий», як чудовисько з фільму жахів Рідлі Скотта. Як казали персонажі давніх п’єс Островського: «Опостылел ты мне…» Осточортів і колишніми скандалами, і претензійною манерою підглядання у «Вікна», і полосканням брудної білизни. А туди ж, відкопали! Витягли за чуб з прадавнього ставка, затягнутого тванню.

А я пригадую, як у цей же ефірний час (і на цьому ж каналі) переливалася джерельна мова Наталі Сумської (у «Ключовому моменті»). Вже вона дійсно була «своєю», з’єднуючи в студії розірвані долі українців. Її фольклорна харизма і мелодійний тон причаровували народ сердечністю та задушевністю. І що? Не під масть? Позбулися, потвори?

Гаразд, перемикаємо далі.

Ось агент Кушанашвілі. «Піранья пера». Чоловік-галасун, від самого вигляду якого дітей варто негайно ховати в скриню. Оскільки його публічні ескапади («Розбір польотів» на тому ж таки «Інтері») регулярно заглушують пі-пі-калки. Вже аж надміру «могутня» у його вустах велика російська мова. Настільки «могутня», що треба вимагати негайної реанімації нашої одіозної комісії з моралі. Ви де, хлопці?

Ось же вона, відповідальна робота — для вас. Чи для інших контрольних державних органів. Усі ці обурливі хамські витівки в ефірах ТБ…

Хтось заткне їм пащі?

До речі, не тільки запрошеним варягам.

Наприклад, батьки, які дивилися з дітьми в денний час минулої суботи «Новий канал», переконаний, зашарілися від регулярних посилань на «х…» — у розважальній програмі «Файна Юкрайна».

Правда, вже у вечірній час для бунтівних моралізаторів припасли заспокійливу пігулку. Від чергового агента. Від Малахова («плюс»).

Абсолютно не розумію, навіщо розтягувати його сеанси публічного зцілення (на «Інтері») у часі й просторі? Обійшлися б одноразовим рецептом. Щоб раз і назавжди! Мовляв, жуйте, українські глядачі, самі лише лопухи на сніданок та на обід — і будете здорові на всю голову.

Таки ж має рацію запроторений до нас ескулап, котрого ледве здихалися в Росії. А нам же, боже, ти постійно транспортуєш усе, що негоже.

Особливо на канал імені Володі Маленького…

…Якому Володя Великий — на своєму СТБ — тут-таки й приготував симетричну відповідь. У вигляді агента Чехової. Ось!

Ця красуня, відстовбурчивши п’ятий розмір, оксамитовими вечорами практично навчає сумирних українських дівчат: радить, як цим дурепам швидше вхопити птаха щастя прямо за хвіст. Правда, дивлячись на саму Анфісу, метод «птахоловлі» передбачається лише один… І не в пристойних газетах про це говорити.

Природно, всіх їх, козачків засланих, за один раз не згадаєш. А витівки кожного в один абзац не ввіткнеш.

Ось, наприклад, скільки душа забажає можна любуватися вранці у неділю солодкою парочкою чергових агентів: Галкіним з його нев’янучою Музою. Вуркочуть собі, цвірінчать — про сердечні благодурощі. (Причому, кажуть, за «такий» валютний гонорар, який не піддається навіть моєму художньому осмисленню.)

Тим часом готується десантуватися на українську «Пекельну кухню» російський агент Висоцька. Кулінарна ведуча і ніяка акторка, чию видатну кар’єру колись визначила історична зустріч із братом Микити Сергійовича в ліфті сочинського готелю (звідки я знаю, що вони там робили?).

…І вже на майбутнє — як транзитні спеціалісти — для наших поп-околиць заявлені і П’єха (онук), і інші нащадки щедрої «старшої сестри».

* * *

Недавно прочитав у публіцистичній книжці, як Лев Миколайович Толстой, великий письменник і в’їдливий дід, одного разу вчепився російському соціуму прямо в горлянку: «Заради чого?»

Мовляв, ради чого ви всі заметушилися, вихваляючись одне перед одним сумнівними «досягненнями»? Ех, винайшли вони телефон — а говорити «про що»? Придумали грамофон — «а що» на ньому записувати? Радіо вони провели! «А що» ж транслювати?» — не вгамовувався «в’язень» Ясної Поляни.

Тінь бунтівливого старця знову маячить перед очима…

І його ж наївне запитання — «заради чого?» — щоразу згадується, коли спостерігаєш за місцевою кадровою диявольською телевізійною світовиставою.

«Заради чого» всі ці бісові ляльки, давно списані в утиль у себе на батьківщині, залишили своїх коханок та бойфрендів, свої комірчини на Рубльовці — і так вальяжно облаштувалися в чужому телевізорі? Позбавивши роботи багатьох інших людей, які нічим не поступаються їм ні в шоуменському професіоналізмі, ні в «харизматизмі» (до речі).

Навіть мені, сумирному інтернаціоналістові, така спецоперація довкола українського ТБ видається сумнівною. Обурливою.

Адже з Росії сюди не мудрого Познера виписали, не розумну Машу Сіттель перекупили, не стильного Парфенова (хоч би як до нього ставилися) заарканили…

А «інше». Інших.

Пошарпані персонажі, чий творчий і особистий багаж давно прокис у таблоїдах, бачите, щовечора читають мені мораль, вчать, як жити, як батьківщину любити.

А не пішли б ви… назад — на Рубльовку? Га?

За ефектом суспільного резонансу це вже другий помітний «призов» російської делегації на українське ТБ.

Перший, стратегічний, як відомо, стався на порозі революційних зваб. І в тому був політичний підтекст — щодо персон серйозної медійної орієнтації. Таких, наприклад, як Д.Кисельов, як С.Шустер. І відносно недавно примкнулий до них Є.Кисельов.

Саме ці іноземці чітко усвідомлюють свої спецзавдання. Бо покликані продажними олігархами виконувати «інтернаціональний обов’язок» — з соціально-політичного промивання мізків електорату.

І багато діячів, до речі, на такому напрямі досягли творчих успіхів. Власними бізнесами обзавелися. Впливових покровителів знайшли. (Наприклад, Євген Олексійович віднедавна в очах народу прямо-таки старанний «слуга государев».)

Та це — одне. А я — про інше. Про теперішню агресивну експансію фриків… (Англ. freak, розм. жарг. — дивна людина, великий оригінал.)

Трубний глас Томенка щодо агента Нагієва оприлюднив не свіжу для нас звістку. Нібито за нинішнім «залізним потоком» (і окремими його представниками) — реалізація ідеології «русского мира».

Тільки, на мій смак, до великого «русского мира» нинішній спецдесант веселих хлопців і дівчат не має такого вже прямого стосунку.

Дурні і фрики на ТБ, як правило, не мають ні національності, ні світогляду, ні ідеологічної платформи під підошвами.

Той «мир» усе-таки передбачає явища іншого масштабу. Той (справжній) «мир» населяють герої різноманітні, але частіше чудесні: О.Пушкін, В.Распутін, К.Коровін, І.Глазунов, М.Бердяєв, Л.Толстой, Т.Дороніна, С.Єсін, С.Єсенін, В.Маканін, А.Чехов.

Навіть, уявіть, нинішні тамтешні молоді: Прилєпін, Вирипаєв, вологодська письменниця Колядіна, багато інших.

Тобто ті, хто по-різному, але все-таки об’ємно відображають складний світ російської душі.

Ви, взагалі, чули про Маканіна, Прилєпіна або Вирипаєва — в ефірах українського ТБ? Я — ні.

А ці, до нас транспортовані, вони що відображають?.. «Заради чого приперлися?» — запитав би той-таки дідуган.

А «приперлися» тому, що… На українському ТБ нині, як ніколи, зріс попит саме на «фриків». На тих, хто відволікає, дратує, пародіює, блазнює — тобто спеціальних «агентів» навіженого ящика. Своїх телепнів нам вже бракує (наприклад, у хроніках Каті Осадчої), то допоміжні ешелони з безцінним товаром треба пригнати з сусідньої країни.

І ще тому, що… Український телевізор збожеволів від надлишку валютного жиру. Мегамільйонні бюджети — на репертуарні дурниці. Фантастичні гонорари — жалюгідним пройдисвітам. Олігархічні донорські дотації — на «розважалку» (аби громадяни про своє скорботне життя не згадували). А ще надрекламні прибутки… Загалом, це сущий рай для податкових органів… І для попсової російської спецагентури… Чиї фінансові апетити — просто раблезіанські! Ця зажерливість уже точно не знає кордонів, безсоромно проїжджаючи станцію Конотоп.

Не впевнений, що «Інтер» (за версією одного телесайта) платить Галкіну та його музі аж мільйон доларів за радість ранкового цвірчання (думаю, все-таки менше…). Але в тому, що «ставки» російської телепопси тут такі ж високі, як і в західних кінозірок (за максимумом їм оплачують кожен знімальний день, а це десятки тисяч доларів), навіть не сумніваюся. Інакше б носа сюди не поткнули.

Ось тобі, бабусю, і «русский мир», який у випадку з нашими «фриками» не ідеєю красний, а лише сумою прописом.

Російські гості й українські господарі — всі вони на одних вечорницях занадто хороші, коли кожен знає своє місце. І хоча б не наступають одне одному на ноги.

Тільки тут і в нас чогось усе змішалося в «домі донецьких…»

Олігархічний нахрап у справі побудови якогось «новітнього» українського ТБ вивільняє з пісків забуття персон нікчемних. При цьому симптоматично: навіть їхня тотальна присутність аж ніяк не піднімає рейтингів каналів-спокусників. Усі гучно розпіарені блокбастери з російськими телеагентами з тріском провалилися «у прокаті». Ніхто — ні Нагієв, ні Малахов, ні Чехова, ні Кушанашвілі — навіть не марять про чверть частки. (За винятком, мабуть, досвідченої акули рейтингових боїв, самої примадонни, якій не вперше проводити масові зльоти домогосподарок.)

У питаннях розбудови ось такого «нового» олігархічного ТБ вочевидь не враховуються і деякі запити самих мас. Інакше чого б це так стрімко падала загальна «частка» аудиторії в країні?

Наприклад, орденоносний «Інтер» ще недавно самовпевнено хизувався двадцяткою «частки». А тепер мовчить у хусточку про п’ятнадцять пунктів.

(Так ось чому в коридорах цього каналу знову заговорили про можливе повернення уже восени Ганни Віталіївни Безлюдної?..)

* * *

Як театр вирощує свого глядача, так і ТБ дресирує свого споживача. Приборкує його з допомогою поточного фастфудного репертуару. На всіх кнопках, на всіх фронтах.

І ось такий глядач-наркоман — часто зовсім уже безнадійна істота: невимоглива, примітивна, ледача. Не відзначена жагою знань, проблиском розуму, іскрою особистісного таланту (жвавіші — давно шаснули в Інтернет).

Куди ж ви дивитеся, божевільні? Забудьте хоча б на вечір ввімкнути свій зомбоящик.

Так, це ваша рідна країна, нині «країна голохвастових», закуповуючи оптом і вроздріб крислатий секонд-хенд, вас же й привчає доношувати чужий мотлох.

І, здається, навіть не збирається облаштовувати тут якусь нову «виробничу лінію».

Мільйони-мільйони рекламних і донорських бюджетів — у ненаситні пащі варягів. А щоб на ці ж гроші якесь своє кіно запустити — про що ви?

Технологічне, але примітивне це ТБ навіть не рипається шукати в себе під носом обдарованих персонажів — для ефірів, кінопроектів.

Немає бодай поганенької індустрії «телезірок» (не називати ж зірками тих маніяків, які піаряться у «Таблоїді»).

На ТБ триває закупорка творчих вен і артерій.

А коли ще про щось національне заїкнутися… Вони навіть від думок таких шарахаються. Їм, панам з амебною національною «самосвідомістю», вигідніше швидше-швидше-швидше запустити в наш ящик атаки скопом закуплених клонів… Щоб, знову ж таки, ще й вчасно приноровитися до специфічних смаків «хазяїв» нинішнього життя…

А з цими смаками, гадаю, вже ніхто не сперечається. Адже всі чудово про них інформовані.

І, природно, в масових мізках ластиком стираються всілякі уявлення — про смак, художній рівень, людську мораль.

Нарешті, про рідну мову… Причому навіть у тих програмах, де нею мають розмовляти цілодобово.

…Хоча б заради сміху підрахуйте: на паркеті фрик-шоу СТБ «Танці з зірками» із 34 задіяних персонажів лише двоє (та й ті сяк-так) спілкуються українською…

І після цього ви мені будете розповідати, як «совєцьке ТБ гнобило мову»?

Та я виріс «на мові», коли в телевізор ще не підселили мавп, а панували там в основному чемні люди: Тамара Стратієнко, Тетяна Цимбал, дід Панас, тьотя Катя і навіть її лялька Катруся. І все ж таки виніс із того пізнього радянсько-українського «ящика» у сто разів більше інформації про гуманітарні цінності, ніж… тепер… про таке можна довідатися з ваших мерзотних програм.

Тому що, повторююсь, це ваше нинішнє ТБ «форматує» — виключно даунів. Бездарно копіюючи «кращі» напрацювання ернстівської махрової вульгарщини. Або займаючись масовим перевербуванням клоунів-іноземців. Полку яких прибуває…

Власне, чому наші телеменеджери, які радісно працевлаштували тут Цекала-Урганта та іншу «різницю», досі не переймаються долями інших, тих, хто відстав від потяга?

Де, скажіть, у найближчих наполеонівських планах псевдоукраїнского ТБ скандальні проекти з участю Доренка, Невзорова (який більше любить коней, ніж людей), Євгена Меньшова, Ангеліни Вовк, Світлани Моргунової? А на додачу до них — Філі, Степашки, Каркуші… І особливо — Хрюші. Мені так його бракує. «Нам не жить друг без друга!»

Автор: Олег Вергеліс

Коментар на тему

Отар ДОВЖЕНКО, медіаексперт:

— Нинішня атака російських клонів і фриків на українському ТБ — наслідки безоглядної орієнтації на інтереси так званої ефемерної більшості. Уявімо, що 40% відвідувачів їдальні люблять макарони, 35% — картоплю, а 25% — рис. Якби їдальня працювала за принципом сучасного українського ТБ, то в меню щодня були б лише макарони. Зрозуміло, російська чи радянсько-російська знаменитість — з причин спільної історії і, місцями, спільного мовного та культурного простору — тут впізнавані. Це можна пояснити, оскільки в розкручування будь-якої вітчизняної телезірки не кинуто такої кількості нафторублів. У багатьох росіян досить високий професійний рівень, чого інколи бракує нашим ведучим. Утім, коли телеведучими в Україні стають Алла Пугачова чи Віра Брежнєва, то навіть їхній професіоналізм тут ні до чого. Це вже суто наш комплекс меншовартості — у його чистому вигляді. І це викликає в телебізнесменів бажання «помірятися м’язами»: у тебе Галустян, а в мене — Ургант! При цьому вони не розуміють, що людина, котра прилітає на зйомки з Москви, ніколи не стане частиною бренда українського каналу. І такі їхні явлення тут сприймаються — як подачка. За моєї пам’яті впродовж минулих телесезонів рейтингові надії справдила найменша кількість проектів — саме з російськими ведучими. А нинішні «Танці з зірками», серед учасників яких прогресують росіяни або доморощені зірки СТБ, — за великим рахунком, провал в історії цього каналу. І останнє: певним стимулом для такого масового залучення російських знаменитостей на наше ТБ стала т.зв. лібералізація… Або ж певні сподівання на неї. Це стосується «мовного питання» на радіо і ТБ. За що окремо слід подякувати Національній раді з питань Ахметова і Хорошковського.

Джерело: Дзеркало тижня

промокод wildberries.

Related posts:

Short URL: http://bbs-news.info/?p=939

Реклама

Ми на Facebook

Вхід | Ukrainian information service